Історії Учасників проєкту
Ярослав, 32 роки
Ярослав родом із села Горобіївка Київської області. Був мобілізований у 2023 році. 24 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Макіївка на Донеччині отримав мінно-вибухову травму, внаслідок якої йому ампутували праву нижню кінцівку на рівні верхньої третини стегна. У межах грантової програми «Ісландія підтримує мобільність в Україні», за підтримки уряду Ісландії, Ярослав розпочав перепротезування на початку березня 2026 року. Наразі він проходить етап адаптації до протеза та поступово повертається до активного життя.
Олександр, 52 роки
Олександр родом із Чернігівської області. Понад 20 років працював водієм у Чорнобильській зоні відчуження. З початком повномасштабного вторгнення брав участь у ліквідації наслідків бойових дій на цій території. У 2023 році був мобілізований до лав ЗСУ, служив водієм у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині. У вересні 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині отримав важкі поранення внаслідок ракетного обстрілу, що призвело до втрати обох нижніх кінцівок на рівні верхньої третини гомілки та стопи. У межах проєкту Олександр пройшов перепротезування. Зараз він на етапі адаптації, але вже сам керує автомобілем за допомогою протезів і поступово повертається до активного життя.
Микола, 52 роки
Микола разом із дружиною працювали на будівництві, проживали в Ірпені. У лютому 2022 року, коли на їхнє подвір’я прилетів російський снаряд, родина виїхала до Львова. Там чоловік пішов добровольцем до війська. У складі 24-тої окремої механізованої бригади Микола виконував бойові завдання на Донеччині, був командиром штурмової роти. У грудні 2022 року разом із побратимами потрапили під ворожий мінний обстріл, внаслідок тяжкого поранення Микола втратив ліву ногу на рівні нижньої третини стегна. За грантовою програмою ветеран отримав заміну куксоприймача. Попри високу ампутацію він живе активно та продовжує працювати плиточником на будівництві.
Олександр, 36 років
Олександр жив і працював в Іспанії. Коли росія почала повномасштабну війну в Україні — повернувся додому на Рівненщину та пішов добровольцем до 104-ї бригади ТРО. Спочатку захищав кордон із Білоруссю. Пізніше брав участь у бойових діях на Донеччині, Херсонщині та Харківщині. 8 листопада 2024 року під Куп’янськом Олександр отримав поранення внаслідок підриву на міні, після чого втратив праву гомілку. Після первинного протезування мав труднощі у користуванні протезом, тому звернувся до проєкту за перепротезуванням у MCOP Україна. Зараз Олександр проходить етап адаптації та щодня долає значні дистанції з комфортом і впевненістю.
Едуард, 26 років
Едуард родом із Павлограда Дніпропетровської області. У серпні 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині отримав поранення, внаслідок чого втратив ногу на рівні верхньої третини гомілки. У межах проєкту проходить перепротезування та зараз адаптується до нового протеза.
Михайло, 31 рік
Михайло родом із Сіверськодонецька Луганської області. Наразі проживає в Броварах. У липні 2025 року отримав травму під час виконання службових обов’язків, унаслідок чого втратив праву ногу на рівні нижньої третини гомілки. У межах проєкту Михайло проходить перепротезування. Уже на етапі адаптації демонструє витривалість і готовність повертатися до активного життя.
Олександр, 57 років
Олександр — фермер, слюсар з Харківщини. У квітні 2024 року він разом із бригадою працював у полі: вносили добрива для посіву пшениці, коли поруч влучила російська ракета “Іскандер”. Його товариш загинув на місці. Олександра евакуювали до лікарні та врятували життя. Унаслідок мінно-вибухового поранення чоловік втратив ліву гомілку. Через зміни в тілі Олександр уже втретє проходить перепротезування. У межах проєкту йому замінили куксоприймач, зараз він проходить адаптацію до протеза в центрі MCOP Україна. Власний прогрес мотивує його залишатися активним: 57-річний Олександр вже планує похід у Карпати та подорож за кордон.
Семен, 28 років
Семен — ветеран, айтівець і батько двох доньок. У вересні 2025 року, у складі екіпажу операторів дронів, Семен повертався з бойового завдання на Харківщині, коли в їхнє авто влучив ворожий FPV-дрон. Унаслідок ураження кумулятивним струменем він дістав важке поранення лівої ноги — кінцівку довелося ампутувати на рівні верхньої третини стегна. Після реабілітації Семен звернувся до проєкту по протезування і зараз проходить етап адаптації до протеза. Він переконаний, що його подальше життя залежить від того, наскільки наполегливо він працюватиме щодня. Серед його планів — повернутися до активного руху, піти в похід у Карпати, продовжити займатися ампфутболом.
Михайло, 28 років
Михайло — сапер ДСНС. Від початку повномасштабної війни займався розмінуванням деокупованих територій, допомагаючи людям повертатися у свої домівки. Під час виконання завдання на сході Михайло підірвався на протипіхотній міні та втратив ногу нижче коліна. За грантовою програмою Михайло проходить вторинне протезування. Попереду — нові цілі: продовжити навчання, отримати звання молодшого лейтенанта та згодом повернутися до розмінування, щоб і далі робити те, що вважає справою свого життя.
Дмитро, 33 роки
Дмитро родом з Марганця Дніпропетровської області. Улітку 2025 року внаслідок вибухової травми втратив ліву ногу на рівні нижньої третини гомілки. За програмою фонду Дмитро проходить первинне протезування. Уже з перших занять демонструє сильні результати та витривалість і навіть випереджає фізичних терапевтів на тренуваннях.
Сергій, 34 роки
Сергій родом з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині. До повномасштабної війни працював в полі на тракторі — вирощував хліб. У вересні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після базової підготовки в Україні та Іспанії виконував бойові завдання на Курському напрямку, де внаслідок авіаційного удару зазнав важкого поранення і втратив ліву ногу. Після ампутації Сергій понад усе мріяв ходи самостійно без милиць. У межах грантової програми він розпочав вторинне протезування – заміна куксоприймача — і вже радіє першим самостійним крокам. «Не треба буде опиратися на милиці — зможу нести дві кави в обох руках», — жартує Сергій.
Микола, 33 роки
Микола родом із шахтарського містечка Тернівка на Дніпропетровщині. До війська пішов добровольцем у січні 2023 року. Улітку 2024 року у складі 36-ї бригади морської піхоти Микола давав відсіч росіянам, які наступали на Харківському напрямку. Під час бойових дій у районі н.п. Тихе отримав мінно-вибухову травму лівої ноги. Понад 18 годин тривала евакуація бійця під щільною атакою дронів. Тривалий час із накладеним турнікетом призвів до ампутації кінцівки на рівні верхньої третини стегна. За програмою Микола проходить повторне протезування ( заміна куксоприймача). Мріє повернутися до активного життя та долучитися до реформ в країні задля добробуту ветеранів з ампутаціями.