ГоловнаНовиниГалина Давиденко, як і тисячі українців,...
Галина Давиденко, як і тисячі українців, отримала поранення під час повітряного обстрілу рф. Її історія про страх, біль і пережиту ніч

Галина Давиденко, як і тисячі українців, отримала поранення під час повітряного обстрілу рф. Її історія про страх, біль і пережиту ніч

Давиденко Галині Іванівні 67 років. Більшу частину життя вона прожила у смт. Новомиколаївка у Запорізькій області. Наразі Галина Іванівна мешкає сама.

У ніч на 15 серпня у Новомиколаївці було чотири ворожих прильоти. Вибухало поруч із домом, здавалося, що все небо горіло. Галина Іванівна згадує, що кров холола у жилах, і вона не могла заснути до самого ранку.

Вже вдень обстріли поновилися. “Так прилітають низько. Впали недалеко у наших городах. Я була на вулиці коли загуділо щось таке страшне, аж листя посипалося, — розповідає жінка. — Я почала бігти до укриття, впала і зламала руку”.

Галина Іванівна не пам’ятає скільки тоді пролежала. Встати не могла чи від болю, чи від страху. Збила лоб, коліна, вивихнула плече та зламала руку.

Жінка самостійно викликала швидку, вже за 10 хвилин їй надали першу допомогу та забрали до лікарні.

Діти Галини змусили її переїхати до них у Запоріжжя, там вона пройшла ретельне обстеження. Лікарі діагностували у Галини перелом правої плечової кістки та сильне зміщення.

“Тут стало питання, де знайти гроші на операцію. Я почала молитися, де знайти допомогу. Я пенсіонерка і моєї пенсії у 2800 гривень не вистачило б, щоб покрити витрати на пластину. У моїх дітей теж немає таких грошей, а лікар наполягав на операції”, — розповідає Галина Іванівна.

Фонд Future for Ukraine почув історію Галини Іванівни та зголосився допомогти їй із витратами на лікування. 

Галина Давиденко

Двічі операцію відтерміновували через те, що до лікарні прибувало багато поранених військових, яким була необхідна екстрена допомога. Зрештою операцію провели 21 вересня.

“Є такі добрі люди, які хочуть, щоб іншим було добре. Бо щастя — це давати набагато більше, ніж отримувати. Наші біди пройдуть, а доброта у серці залишиться та допоможе нам перемогти. І я буду старатися допомагати іншим, бо в мене зараз сльози на очах. Мені допомогли люди, і я хочу допомагати”, — каже Галина Іванівна.

Ми раді допомагати українцям, яким це необхідно. Адже взаємопідтримка — запорука нашої перемоги. У цьому ми повністю згодні з пані Галиною.

Щоб успішно втілювати цю місію у життя, ми потребуємо вашої підтримки. Донати та розповсюдження інформації про кейси дозволять допомогти ще більшій кількості українців, які постраждали від війни.