Захист нашим військовим дає зброя, а наснагу — сім’я. Часто за героїчними історіями українських захисників стоять не менш героїчні історії їхніх дружин, матерів, доньок, сестер. Вони чекають на своїх найрідніших з фронту. А коли з рідними стається біда — вони борються за їхні життя, тримають за руку в лікарні, підбадьорюють, піклуються і вірять у краще, навіть коли інші залишаються байдужими. Тетяна Комісарчук, яка останні 1,5 року свого життя присвятила лікуванню та відновленню чоловіка після важкого поранення, переконана: “Якщо за воїном стоїть сильна жінка — вистоїть і воїн”.
Подружжя Комісарчуків живе у Тернополі, виховує 4-річну доньку Яну. 14 жовтня 2022 року, коли жінка дізналася про поранення коханого, їхнє життя докорінно змінилося. “О 5-й вечора мені постукали у двері незнайомі люди. Повідомили, що Артем важкопоранений. Проте, де він зараз — невідомо. Я почала обдзвонювати всіх, кого знала по службі чоловіка. Пізно ввечері ми дізналися, що Артем у Харківському військовому госпіталі, у комі”, — пригадує той день Тетяна.
За чотири дні військовий вийшов з коми та подзвонив дружині. З лікарняної виписки Тетяна дізналася, що всі частини тіла Артема були сильно ушкоджені, крім правої ноги. Тоді для родини Комісарчуків розпочався довгий шлях перебування у лікарнях і госпіталях в надії врятувати чоловіку життя.
“1,5 року Артема лікували у Польщі від рідкісної інфекції, яка з’їдала кісткові тканини лівої ноги. Йому зробили 130 операцій, щоразу відрізаючи по 1-1,5 см кістки. Коли хвороба зруйнувала кульшовий суглоб, лікарі допускали ремісію. Але я розуміла, з чоловіком щось не так, бо замість звичних 115 кг він важив 70 кг”, — розповідає Тетяна.
Лікарі у Львові радили ампутувати кінцівку, адже терапія антибіотиками не давала результату. Тетяна вмовила чоловіка піти на цей крок. Під час операції в Артема стався септичний шок, інфекція почала поширюватися на всі органи — шанси вижити були мізерними. Тетяна пригадує, що була на емоційному дні, адже це вона вмовила чоловіка погодитися на ампутацію.
На щастя, Артем вижив. Після ампутації лівої ноги хворобу вдалося подолати й чоловік почав швидко одужувати. Утім морально йому було дуже важко прийняти себе з інвалідністю — реагував роздратовано, коли Тетяна пропонувала свою допомогу в побуті.
“Він хотів зі мною розлучитися, не розмовляв з донькою тривалий час. Навіть не хотів повертатися в наш дім після операції. Відчуття, що тепер він неповноцінний господар і навіть сніданок дружині приготувати не може, його руйнувало”.
Усе змінилося, коли чоловіку запропонували пройти протезування та реабілітацію у США від фонду Future for Ukraine. У провідній американській клініці MCOP Артему виготовили сучасний протез лівої ноги за індивідуальними потребами. Протягом 6 тижнів з ветераном інтенсивно працювали фізичні терапевти та протезисти, аби максимально підготувати його до ходіння на протезі.
За час відсутності Артема, Тетяна облаштувала дім під потреби коханого. І коли чоловік повернувся додому, перше, що він зробив — приготував дружині сніданок.
1,5 року напруженого ритму життя дуже виснажили жінку емоційно та фізично. На власному досвіді Тетяна переконалася, що реабілітацію для військових з інвалідністю треба проводити в парі з дружиною. Адже якщо здасться жінка — чоловік залишається без підтримки та впадає в депресію.
Не падати духом Тетяні дуже допомагало волонтерство та поїздки на фронт, живе спілкування з військовими, які на передовій. Там жінка знаходила розуміння та підтримку. “Якось я усвідомила, що серед цивільних в мене немає нікого, кому б можна було вилити душу. Переважно всі казали, що я сильна і маю думати про Артема, бо йому зараз важче”.
Сьогодні Тетяна Комісарчук мріє разом із чоловіком відкрити реабілітаційний центр у Тернополі, щоб допомагати іншим ветеранам відновлюватися після війни. А ще разом із сім’єю сісти в машину і поїхати в подорож. Донька дуже хоче в Африку. Чоловік пообіцяв це бажання виконати, але після того, як закінчиться війна.
Підтримати ветеранів, які мають складні випадки ампутації та потребують спеціального протезування та реабілітації, можна на нашому сайті за посиланням. Кожен ваш донат наближає наших захисників до мрії — повернутися до активного життя після важкої травми.
