У роботі з травматичними темами війни та її наслідків, передусім важлива повага та етика спілкування. Це про розуміння досвіду, через який пройшла людина, а також “червоні прапорці” в розмові, які вказують на те, що треба зупинитися або змінити підхід. Іноді некомфортні питання чи спогади можуть повторно травматизувати людину.
Саме тому травматерапевтка та керівниця проєкту GIDNA Анна Грубая, провела безоплатний вебінар на тему «Етика в медіа: як говорити з тими, хто пройшов війну» для журналістів і всіх, хто працює з темою війни та її наслідків.
Анна Грубая, травматерапевтка та керівниця проєкту GIDNA Інтерв’ю — це контакт із людиною. В інтерв’ю з людиною, яка пережила травму, важливо розуміти зміни, які відбуваються з її психікою, який саме досвід вона пройшла: полон, втрату близьких, поранення тощо — це все різні контексти, які треба розуміти та співналаштовуватися
Слухачі лекції отримали структурований гайд з корисними порадами від психолога, зокрема:
- Що може стати тригером у розмові з людиною, яка пережила наслідки війни.
- Що допоможе розкритися співрозмовнику та розповісти те важливе, що він хотів би донести до аудиторії.
- “Червоні прапорці”, які вказують, що співрозмовнику некомфортно.
- Запитання, яких варто уникати під час інтерв’ю.
- Поради, як завершувати розмову етично та екологічно для обох сторін.
“Червоні прапорці”, які вказують, що співрозмовнику некомфортно
🚩 Людина раптом замовкає, починає плутатися в словах, уникати зорового контакту або відповідати дуже коротко та відсторонено.
🟢 Тема може бути занадто складною в цей момент. Не тисність заради ексклюзивних коментарів — дайте людині можливість вибору: припинити чи продовжувати.
Доречно звернутися з пропозицією: “Ми можемо зробити паузу” або “Можемо не говорити про це, якщо вам складно”. Це повертає відчуття безпеки.
🚩 Питання на зразок “Чому ви не…?” можуть сприйматися як звинувачення. А фрази на кшталт “Це було дуже страшно, так?” — нав’язують емоцію замість того, щоб дати людині самій її описати.
🟢 Уникайте поспіху та великої кількості запитань водночас — це може створювати відчуття допиту та підсилювати напругу. Дайте співрозмовнику більше часу для відповіді.
Запитання, яких варто уникати під час інтерв’ю:
❌ “Розкажіть детальніше, що саме ви відчували?” (може ретравматизувати)
❌ “Це було дуже страшно, так?” (нав’язування емоції)
❌ “Як ви це пережили?” (звучить як допит)
❌ “Чому ви не…?” (звинувачення, знецінення)
Ви домовилися про інтерв’ю. Що далі?
✅ Відразу проговоріть межі допустимої комунікації — це знизить тривогу та дасть людині відчуття безпеки. Наприклад, підтвердження згоди інтерв’юйованого: “Ви зможете самі вирішувати про що готові говорити, а про що — ні”.
✅ Починайте інтерв’ю не з травматичної події, а з більш нейтрального контексту, наприклад, про хобі, настрій тощо. Це допомагає людині увійти в розмову.
✅ Рухайтеся далі поступово, ставлячи прості та чіткі запитання — без складних формулювань і подвійного сенсу.
✅ Якщо людині складно продовжувати розмову — дайте їй можливість змінити темп або тему.
Іноді фрази “Ми можемо зробити паузу” або “Це не обов’язково обговорювати” працюють краще, ніж спроба продовжити розмову будь-якою ціною.
Після розмови про складні речі людина може залишатися емоційно вразливою, важливо допомогти їй стабілізуватися.
✅ Подякуйте та запитайте про теперішній момент.
Наприклад: “Дякую, що поділились. Як ви зараз?” або “Чи є щось, що для вас важливо додати?”.
✅ Завершуйте розмову поступово — це вияв поваги до людини та її досвіду.
Подивитися вебінар у записі можна на YouTube каналі Future for Ukraine:
Вебінар ініціював український незалежний медіахолдинг Live Media HUB (Новини.LIVE, ТиКиїв, Ukraine Breaking News) спільно з фондом Future for Ukraine. Онлайн-семінар став частиною циклу для медійників на тему «Етика в медіа: як говорити з тими, хто пройшов війну».
Дякуємо команді Новини.LIVE за технічний супровід онлайн-трансляції.
