Донька постраждалої українки Шаніної Ольги, Юлія Бочарова, поділилася трагічною історією батьків у інтерв’ю FFU. Фонд взяв на себе витрати на придбання необхідних імплантів пацієнтці –– пластин для остеосинтезу перелому дистального відділу лівої стегнової кістки з комплектом гвинтів.
У мирний час Ольгу знали як талановиту та досвідчену виховательку і методистку садочку «Сонечко». Вона 40 років займалася улюбленою справою, писала методички з виховання, до неї їздили педагоги на навчання.
Згадувати батька Юлії дуже важко. На момент смерті йому було лише 68 років. Він не хотів повністю виходити на пенсію та працював до останнього, додатково викладав своїм студентам теплову енергетику й охорону праці.
6 квітня батьки Юлії разом зі своїми котами виїхали з рідного міста Курахове, до якого підходили російські військові. Сусідня Мар’їнка на той час була вже знищена на 90%. Залишався єдиний шлях евакуації з міста, і родина Шаніних ризикнула виїхати.
Але дібратися до Дніпра “пощастило” тільки матері. У дуже складному стані. Коли вони нарешті під’їхали до одного з багатьох блок-постів, вибухнула касетна міна. У батька Юлії стався серцевий напад. Він загинув на місці, затиснувши педаль газу. Автівка на швидкості в’їхала в огорожу блок-посту.
Матір врятувало тільки те, що вона сиділа позаду батька на задньому сидінні. За словами доньки, всю передню частину батьківської машини зім’яло вщент.
Ольга Семенівна отримала складні травми. Удар прийшовся на груди, жінка зазнала численних травм: пошкоджені ребра, роздроблене коліно, стегно та щелепа. У першу чергу лікарям довелося рятувати серце жінки, бо воно не витримувало.
“Мама понад три тижні була у реанімації у Дніпрі. Їй вопродовж лікування відновлювали щелепу, руку, ногу складали… Її стан більш-менш стабілізувався через місяць, орієнтовно 6 травня”, –– згадує донька постраждалої.
Її матір потім розподілили до лікарні в Умані, але там у неї почалися приступи та проблеми з диханням. Бронхоскопія показала стеноз трахеї. Її направили до Києва. Вже у столиці жінкою зайнялися торакальні хірурги, паралельно зробили операцію, встановили пластини.
Юлія Бочарова дякує Богу, що мама вціліла. Це справжнє диво, що Ользі Семенівні вдалося вижити –– машина, у якій їхали її батьки, не підлягає ремонту.
Наразі Ольга перебуває в лікарні у Києві, де їй вже зробили необхідну операцію на лівому стегні — встановлення пластини для остеосинтезу перелому.
Донька постраждалої мріє, що її мама одужає та знову захоче повернутися до нормального життя — поїхати до Португалії та вперше побачити свого онука, а коли закінчиться війна, повернутися додому, до рідного Донецька.
“Вона ніколи не бачила онука, мого сина. Тільки онлайн по відеозв’язку. Я хочу, щоб вона приїхала до нього, щоб він надав їй сили. Я хочу, щоб у неї з’явилася жага до життя. Вона зараз не бачить себе без тата, а можливості працювати немає, мама не може повернутися до своєї роботи. 60 років — це ж не кінець”, –– каже Юлія.
