Ціна свободи української землі в історії військового Вадима Міщука

“Відстояли Авдіївку”, “Утримали позиції поблизу Бахмуту”, “Звільнили Херсон”... За кожним таким позитивним повідомленням від Генштабу стоять сотні українських героїв, які ціною власного здоров’я, а іноді й життя, виборюють свободу та незалежність нашої країни від лап окупантів!

33-річний Вадим Міщук народився у місті Сквира Київської області. У нього є чарівна дружина та 11-річний синочок Макар. Службу в лавах ЗСУ Вадим розпочав ще за декілька років до повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

У 2016 році він вступив до складу 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Пліч-о-пліч з побратимами у 2017 році вони відстояли Авдіївку. За це Вадима було нагороджено орденом “За мужність” Президентом України.

Коли у 2021 році у військового закінчився контракт, він повернувся додому до своєї родини. Але спокійне життя без ротацій та коротких смс дружині з плюсиками замість теплих слів тривало зовсім недовго. Адже з початком повномасштабного вторгнення російської армії на території України Вадим повернувся до лав ЗСУ, щоб захищати рідну землю від загарбників!

Спочатку бригада, у якій служив Вадим, воювала на Київському напрямі, після були Чернігівський, Сумський та Харківський. Коли ці регіони звільнили від ворога, нашого героя з побратимами спрямували до Донецької області, де він і отримав поранення, яке призвело до втрати кінцівки.

Підрозділ потрапив під шквальний ворожий обстріл. Уламки снаряду роздробили таз Вадиму, нанесли численні поранення, тому ногу довелося ампутувати. Лікарі хотіли ампутувати ще й руку військового, адже здавалося, що і вона не функціонує. Проте певної миті захисник, не приходячи до тями, поворушив пальцями. Про це він ділиться спогадами: 

“Пам’ятаю, як наче крізь сон чую голос лікаря, який каже, що й руку будуть ампутувати. То я щосили став ворушити пальцами, аби вони помітили, що вона працює!”

Випадок нашого героя є дуже складним, адже у нього не просто немає лівої ноги і кульшового суглобу, а й фактично відсутня частина сідничних м’язів і наявна постійна колостома. Впоратися з такою важкою ампутацією в Україні неможливо, адже у нас відсутнє спеціальне обладнання для створення протезу такого рівня. Але провідна клініка з протезування МСОР може допомогти нашому герою повернутися до повноцінного життя! Адже вона вже понад 17 років є офіційним партнером міністерства оборони США з протезування військових, і її фахівці мають колосальний досвід у протезуванні військовослужбовців, які втратили кінцівки у війнах в Афганістані та Іраку. 

Почувши історію Вадима, команда Фонду не змогла лишитися осторонь і вирішили йому допомогти. Проте без вашої підтримки нам буде важко впоратися і відправити героя на протезування до Вашингтону. 

Долучитися до допомоги та підтримати Вадима можна у нас на сайті, кейс “Протезування українських військових 2023”!