Історії Учасників проєкту
Роман, 35 років
Роман родом із Київщини. До повномасштабної війни працював ведучим і шоуменом. У 2022 році приєднався до лав територіальної оборони Київщини, коли його рідний дім у Бучанському районі перебував під окупацією. У 2023 році Роман мобілізувався до новоствореного підрозділу для контрнаступу на Донеччині. Згодом очолив підрозділ розвідки «Аскольд». Протягом трьох років виконував бойові завдання на Донеччині, Харківщині та Курському напрямку. У березні 2026 року під час виведення групи з позицій на Сумщині Роман наступив на міну. Унаслідок поранення він втратив ногу нижче коліна. Сьогодні Роман проходить первинне протезування та програму оптимізації ходи. На цьому шляху ветерана підтримують дружина та восьмирічна донька. Іншим він радить не зациклюватися на пораненні, прийняти зміни у своєму тілі та рухатися далі.
Олексій, 42 роки
Останні десять років Олексій служив за напрямом протитанкового озброєння. Від початку повномасштабної війни брав участь у бойових діях на сході України. Під час бойового виходу 5 квітня 2025 року на Покровському напрямку Олексій зазнав мінно-вибухової травми внаслідок ворожого скиду з дрона. «Це були важкі дні: ворог спочатку застосував хімічну зброю проти наших позицій, а потім скинув міни “пелюстки”», — згадує він. Унаслідок поранення Олексій втратив ногу вище коліна. Зараз ветеран проходить повторне протезування нижньої кінцівки та програму адаптації ходи. Багато часу приділяє вихованню дітей і просто насолоджується життям.
Андрій, 35 років
Андрій — ресторатор із Києва. У лютому 2022 року добровільно пішов захищати Україну. Спочатку брав участь у деокупації Київщини, згодом — у бойових діях на Харківщині. Поранення Андрій отримав під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісі на Луганщині. Унаслідок танкового обстрілу він зазнав травматичної ампутації правої ноги на рівні середньої третини стегна. Зараз Андрій проходить повторне протезування за програмою. Він прагне якнайшвидше відновити мобільність і знову жити своє найкраще життя.
Костянтин, 48 років
Костянтин родом із Харківщини. У 2015 році брав участь в АТО, а після повернення до цивільного життя працював водієм. У лютому 2022 року добровільно повернувся до війська, щоб захищати Україну. У квітні 2025 року Костянтин евакуював поранених на Вовчанському напрямку, коли його автомобіль наїхав на міну. Унаслідок вибуху він втратив обидві ноги нижче коліна. Це перше протезування Костянтина. Поруч із ним завжди дружина. Разом вони мріють подорожувати, щойно Костянтин опанує протези.
Олександр, 27 років
Олександр пішов добровольцем до війська відразу після початку повномасштабної війни. Після бойової підготовки приєднався до 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Рубіж», де служив кулеметником. У листопаді 2024 року під час виходу з позицій у Бахмутському районі на Донеччині Олександр потрапив під ворожий мінометний обстріл. Його врятував розташований поруч бліндаж, однак уламок пошкодив ногу. Унаслідок поранення Олександр втратив передню частину стопи. Зараз він проходить відновлення та повторне протезування. Найближчим часом Олександр планує продовжити службу в підрозділі протиповітряної оборони, який захищає Київ.
Руслан, 39 років
Руслан жив і працював за кордоном, коли почалася повномасштабна війна. Дізнавшись про наступ росії на Україну, вже наступного дня вирушив додому та приєднався до батальйону, у якому служив за часів АТО у 2014 році. У квітні 2022 року під час боїв за селище на межі Донецької та Запорізької областей Руслан потрапив під ворожий мінометний обстріл. Унаслідок поранення втратив праву ногу. Зараз Руслан проходить повторне протезування. Повертатися до активного життя йому допомагають підтримка родини та спорт. Ветеран грає у складі збірної України з ампфутболу та мріє про перемогу на найближчому чемпіонаті.