Історії Учасників проєкту

Михайло, 28 років

Михайло — сапер ДСНС. Від початку повномасштабної війни займався розмінуванням деокупованих територій, допомагаючи людям повертатися у свої домівки. Під час виконання завдання на сході Михайло підірвався на протипіхотній міні та втратив ногу нижче коліна. За грантовою програмою Михайло проходить вторинне протезування. Попереду — нові цілі: продовжити навчання, отримати звання молодшого лейтенанта та згодом повернутися до розмінування, щоб і далі робити те, що вважає справою свого життя.

Дмитро, 33 роки

Дмитро родом з Марганця Дніпропетровської області. Улітку 2025 року внаслідок вибухової травми втратив ліву ногу на рівні нижньої третини гомілки. За програмою фонду Дмитро проходить первинне протезування. Уже з перших занять демонструє сильні результати та витривалість і навіть випереджає фізичних терапевтів на тренуваннях.

Сергій, 34 роки

Сергій родом з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині. До повномасштабної війни працював в полі на тракторі — вирощував хліб. У вересні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після базової підготовки в Україні та Іспанії виконував бойові завдання на Курському напрямку, де внаслідок авіаційного удару зазнав важкого поранення і втратив ліву ногу. Після ампутації Сергій понад усе мріяв ходи самостійно без милиць. У межах грантової програми він розпочав вторинне протезування – заміна куксоприймача — і вже радіє першим самостійним крокам. «Не треба буде опиратися на милиці — зможу нести дві кави в обох руках», — жартує Сергій.

Микола, 33 роки

Микола родом із шахтарського містечка Тернівка на Дніпропетровщині. До війська пішов добровольцем у січні 2023 року. Улітку 2024 року у складі 36-ї бригади морської піхоти Микола давав відсіч росіянам, які наступали на Харківському напрямку. Під час бойових дій у районі н.п. Тихе отримав мінно-вибухову травму лівої ноги. Понад 18 годин тривала евакуація бійця під щільною атакою дронів. Тривалий час із накладеним турнікетом призвів до ампутації кінцівки на рівні верхньої третини стегна. За програмою Микола проходить повторне протезування ( заміна куксоприймача). Мріє повернутися до активного життя та долучитися до реформ в країні задля добробуту ветеранів з ампутаціями.

Іван, 25 років

Іван має вищу військову освіту. Після закінчення вишу працював слідчим у районному управлінні поліції в рідному Сіверськодонецьку, що на Луганщині. З початком повномасштабного вторгнення ніс службу на захисті держави у складі військового підрозділу Нацполіції України. У квітні 2024 року Іван отримав мінно-вибухову травму поблизу Часового Яру, яке призвело до ампутації правої ноги на рівні верхньої третини стегна. Захисник вже має досвід протезування. До проєкту звернувся, щоб замінити куксоприймач. Іван займається спортом, мріє представити Україну на паралімпійських іграх 2028 у США. “Та й взагалі, я молодий, маю сім’ю та маленьку дитину – маю бути активним”, — ділиться захисник.

Сергій, 53 роки

Сергій зустрів повномасштабну війну в рідному Приморську, і вже на другий день долучився до лав Збройних Сил України. За час служби дослужився до командира роти та був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест». Під час наступу на Запорізькому напрямку у 2023 році військовий отримав мінно-вибухову травму, яка спричинила ампутацію правої ноги на рівні гомілки. До фонду Сергій звернувся за заміною куксоприймача, адже активно користується протезом щодня. Ветеран живе у Києві й працює у Київському міському фонді соцзахисту осіб з інвалідністю. Дуже мріє повернутися на Південь країни — у рідний нині окупований Приморськ. Головне, щоб закінчилась війна.