Коли ми говоримо про повернення до незалежного життя після втрати кінцівки, йдеться передусім про базові побутові речі: можливість вийти на прогулянку з дитиною, сходити в магазин за продуктами, скористатися громадським транспортом або повернутися до роботи.
Відновити втрачену мобільність допомагають комплексне протезування та реабілітація. Фонд Future for Ukraine уже забезпечив повний цикл сучасного протезування для понад 130 українців — ветеранів і цивільних, зокрема людей із множинними ампутаціями. Загальна вартість наданої допомоги становить понад 2,4 млн доларів США. Реалізовувати благодійні програми фонду допомагають грантодавці, донори, партнери та постійний меценат Вадим Столар.
Однак навіть найсучасніший протез сам по собі не гарантує повернення до незалежного життя. Воно значною мірою залежить від середовища, у якому живе людина, доступності транспорту, робочих місць, послуг і необхідної інформації.
Саме ці питання обговорили під час пресконференції в Українському кризовому медіа-центрі, де фонд Future for Ukraine представив результати дослідження «Оцінка безбар’єрності середовища для ветеранів війни з втратою кінцівок в Україні». Докладніше про методологію та статистику дослідження читайте в нашому попередньому матеріалі.
Під час заходу представниці фонду – президентка Future for Ukraine в США, стратегиня та лідерка міжнародного фандрайзингу фонду Олена Ніколаєнко та MEAL-менеджерка фонду Анна Ланчук – поділилися ключовими висновками проведеного опитування та рішеннями у сфері безбар’єрності. Запрошені спікери, ветерани російсько-української війни, які пережили втрату кінцівок, Олександр Чайка та Руслан Топчан — на власному досвіді розповіли про бар’єри, з якими стикаються у повсякденному житті, та поділилися баченням змін у системі відновлення й соціальної адаптації ветеранів.
MEAL-менеджерка фонду Анна Ланчук«Аналізуючи відповіді 204 респондентів, ми побачили проблеми, які повторюються. Після реабілітаційного центру людина повертається у звичайні українські міста й села, де середовище переважно не пристосоване до потреб ветеранів із втратою кінцівок. Держава витрачає величезні ресурси на лікування та реабілітацію. Але справжня незалежність починається за порогом реабілітаційного центру»
75,7% опитаних регулярно стикаються з фізичними бар’єрами
Фізичні бар’єри залишаються однією з головних проблем, що потребують системних рішень. Вони безпосередньо впливають і на повернення ветеранів до роботи. Дістатися робочого місця, а потім провести повний робочий день часто стає справжнім випробуванням для людини з втратою кінцівки.
ветеран та учасник програми протезування FFU Олександр Чайка«Найпроблемніше місце — це метро. І я зараз не лише про відсутність ліфтів безпосередньо до платформи, а й про ставлення людей. Часто доводиться розштовхувати натовп, щоб просто зайти у вагон, — не те що сісти»
Майже 40% опитаних ветеранів не працюють через стан здоров’я, хоча більшість із них — люди працездатного віку. На це впливають не лише фізичні бар’єри на шляху до робочого місця та непристосовані умови праці, а й недостатнє розуміння з боку роботодавців, як створити належні умови для ветеранів з інвалідністю.
Руслан Топчан, ветеран, громадський діяч, експерт Національної Асамблеї людей з інвалідністю України«Сьогодні значна частина ветеранів має інвалідність. У Києві державні структури та бізнес частіше готові працевлаштовувати таких фахівців, однак у регіонах ситуація кардинально інша. Багато компаній бояться брати на себе відповідальність за працевлаштування ветеранів. Тому бізнес потребує інформування та навчання щодо впровадження політики безбар’єрності»
Єдиний маршрут відновлення — запорука добробуту ветеранів
Щоб протез справді допомагав людині повернутися до самостійного життя, потрібен чіткий маршрут подальшої адаптації. Наприклад, людина отримала протез, але не знає, де його обслуговувати. Вона готова працювати, однак не розуміє, де її досвід і навички можуть стати в пригоді та які можливості працевлаштування їй доступні. “Саме тому, має бути єдина координаційна ланка між ветераном та системою, звернувшись до якої людина зможе отримати всю необхідну інформацію про відновлення, обслуговування протеза, доступні послуги та чіткий маршрут подальших дій”, – наголосила Анна Ланчук.
Безбар’єрність має створюватися професійно та з думкою про людину
Жодна країна світу не може бути повністю готовою до стрімкого зростання кількості людей з інвалідністю. Так само і Україна. Держава витрачає багато зусиль та коштів на реабілітацію ветеранів, але чи дійсно система є ефективною?
Руслан Топчан зазначив, що для реальних ефективних змін у безбар’єрності, державі потрібно залучати громадський сектор і представників бізнесу, щоб разом створювати систему, справді орієнтовану на потреби людини. Такий підхід дає змогу залучати до роботи профільні організації, які мають необхідний досвід і компетенції.
За результатами дослідження та експертного обговорення фонд визначив ключові напрями подальшої роботи у сфері безбар’єрності: створення єдиного маршруту супроводу ветеранів після протезування, підвищення доступності психологічної допомоги, навчання роботодавців принципів безбар’єрності, а також адаптація громадського транспорту та робочих місць.
Олена Ніколаєнко підсумувала захід словами: «За кожною цифрою стоїть окрема людина, яка віддала своє здоров’я, захищаючи майбутнє нашої країни. Ми маємо із вдячністю зробити все можливе, щоб вона повернулася до самостійного життя. Саме тому ми підготували практичні рішення, які передамо профільним міністерствам та органам місцевого самоврядування».
