22 січня на Мальту прибули наші перші військові, які проходитимуть протезування та процес реабілітації на базі клініки Steward Health Care Malta (SHCM). До війни хлопці не мали жодного військового досвіду, але з початком повномасштабного вторгнення вони взяли до рук зброю та стали на захист своєї країни.
Вперше війна прийшла у життя Андрія Коновалова у 2014 році. Тоді він з дружиною та маленькою донечкою мешкали у Донецьку. Вдруге — вже у лютому 2022 року у Краматорську, куди родина була змушена переїхати з Донецька. Тут Андрій працював у школі вчителем фізичної культури. Згодом у родини народилася друга донечка.
З перших днів війни він не вагаючись пішов до військкомату, щоб боротися за майбутнє своїх дітей у незалежній Україні. Як каже наш герой: “Якщо мої учні будуть воювати, а я ні, то як я буду їм в очі дивитися? Дорослий дядько розповідає про силу духу та тіла, а сам не пішов захищати свою землю”.
Спочатку Андрій потрапив до місцевої тероборони, а у червні опинився одразу у декількох гарячих точках. Під час контрнаступу української армії їхня бригада брала участь у звільненні Лиману. 7 жовтня, під час виконання бойового завдання на Луганщині, військовий натрапив на протипіхотну міну, внаслідок чого втратив ногу. Побратими Андрія надали йому першу медичну допомогу та на евакуаційній машині вивезли до польового шпиталю.
Попри важке поранення наш герой не перестає мріяти. Він дуже хоче повернутися до своєї професії та знову навчати дітей. А після перемоги потрапити на футбольний матч улюбленої команди “Шахтар” на її рідному стадіоні у Донецьку!
Другий наш військовий, Віталій Тарусін, до 24 лютого жив із дружиною та двома доньками у Харкові. Працював будівельником, а до лав ЗСУ приєднався одразу після початку повномасштабного вторгнення. Не зміг сидіти склавши руки, адже вважав, що потрібно активно діяти задля нашої перемоги.
Пройшовши підготовку Віталій потрапив на херсонській напрямок. Служив гранатометником та зупиняв ворожі колони з технікою. Найскладнішими моментами на службі називає ті, коли треба було забирати побратимів на щиті.
Під час одного з бойових завдань військовий потрапив під сильний гранатометний обстріл і наступив на міну, внаслідок чого отримав важке поранення та втратив ногу. Про звільнення Херсону, у напрямку якого йшла бригада військового, Віталій дізнався вже у лікарні, куди його евакуювали. Думка про повне звільнення нашої землі від окупантів надає герою сил боротися далі!
Ми безмежно вдячні кожному військовому, який зараз захищає Україну ціною власного здоров'я та життя! У наших силах зробити все від нас залежне, щоб гідно віддячити їм.
Підтримайте українських військових та зробіть внесок на нашому сайті за посиланням, щоб якомога більше бійців отримали якісне протезування у 2023 році!
