Будівельник Володимир Рукан жив у смт Білий Колодязь на Харківщині. У 2015 році, у віці 20 років, юнак вирішив отримати військовий досвід і відправився на строкову службу до Маріуполя.
Коли розпочалася повномасштабна війна, 27-річний Володимир вже служив у підрозділі “Донбас” і захищав Донецький напрямок. Займаючи позиції у селищі Солодке на Донеччині, разом із бойовим побратимом серед ночі викрав у росіян бронетранспортер.
“Мій товариш каже: “Ти ж не думаєш ворожий БТР красти?” Я сміюся у відповідь: “У нас кожен день, як новий рік!”. І я заліз до росіян на позиції, під БТР, відкрив люк. Завів його та вирішив їхати полями”, — згадує Володимир.
За словами військового, він не розумів, де саме заховані міни на полях. Володимир керувався лише вдачею та сподіванням, що ворожий танк не встигне виїхати йому назустріч, адже з міномета поцілити у швидкий БТР дуже складно. Тоді вдача була на його боці.
3 травня на викраденому БТРі Володимир під обстрілом “градів”, вивозив з вогневих позицій поранених бійців. Він їхав через поле, коли натрапив на дві протитанкові міни.
“Страшно було, що під час вибуху снаряду, у бронетранспортері почала загорятися соляра. Разом із побратимом ми почали витягати з БТРу поранених хлопців, які не могли самостійно вийти”, — розповідає військовий.
У Володимира діагностували численні опіки, поранення лівої стопи та складний перелом руки. Його перевезли до лікарні у місті Черкаси. Знадобилося декілька місяців тривалого лікування, щоб хоча б на 40% відновити працездатність руки та процес загоєння шкіри.
Наприкінці липня військовому зробили ще одну операцію зі встановлення системи металоостеосинтезу на стопу. Далі на Володимира очікує довгий період одужання та реабілітації — лікарі заборонили чоловіку ставати на стопу щонайменше 5 місяців.
Та він не засмучується, а дивиться у майбутнє з надією якнайшвидше повернутися до свого підрозділу.
Фонд Future for Ukraine бажає Володимиру швидкого одужання.
Слава Україні! Слава Героям!
