Історії Учасників проєкту

Сергій, 34 роки

Сергій родом з міста Переяслав-Хмельницький, що на Київщині. До повномасштабної війни працював в полі на тракторі — вирощував хліб. У вересні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після базової підготовки в Україні та Іспанії виконував бойові завдання на Курському напрямку, де внаслідок авіаційного удару зазнав важкого поранення і втратив ліву ногу. Після ампутації Сергій понад усе мріяв ходи самостійно без милиць. У межах грантової програми він розпочав вторинне протезування – заміна куксоприймача — і вже радіє першим самостійним крокам. «Не треба буде опиратися на милиці — зможу нести дві кави в обох руках», — жартує Сергій.

Микола, 33 роки

Микола родом із шахтарського містечка Тернівка на Дніпропетровщині. До війська пішов добровольцем у січні 2023 року. Улітку 2024 року у складі 36-ї бригади морської піхоти Микола давав відсіч росіянам, які наступали на Харківському напрямку. Під час бойових дій у районі н.п. Тихе отримав мінно-вибухову травму лівої ноги. Понад 18 годин тривала евакуація бійця під щільною атакою дронів. Тривалий час із накладеним турнікетом призвів до ампутації кінцівки на рівні верхньої третини стегна. За програмою Микола проходить повторне протезування ( заміна куксоприймача). Мріє повернутися до активного життя та долучитися до реформ в країні задля добробуту ветеранів з ампутаціями.

Іван, 25 років

Іван має вищу військову освіту. Після закінчення вишу працював слідчим у районному управлінні поліції в рідному Сіверськодонецьку, що на Луганщині. З початком повномасштабного вторгнення ніс службу на захисті держави у складі військового підрозділу Нацполіції України. У квітні 2024 року Іван отримав мінно-вибухову травму поблизу Часового Яру, яке призвело до ампутації правої ноги на рівні верхньої третини стегна. Захисник вже має досвід протезування. До проєкту звернувся, щоб замінити куксоприймач. Іван займається спортом, мріє представити Україну на паралімпійських іграх 2028 у США. “Та й взагалі, я молодий, маю сім’ю та маленьку дитину – маю бути активним”, — ділиться захисник.

Сергій, 53 роки

Сергій зустрів повномасштабну війну в рідному Приморську, і вже на другий день долучився до лав Збройних Сил України. За час служби дослужився до командира роти та був нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест». Під час наступу на Запорізькому напрямку у 2023 році військовий отримав мінно-вибухову травму, яка спричинила ампутацію правої ноги на рівні гомілки. До фонду Сергій звернувся за заміною куксоприймача, адже активно користується протезом щодня. Ветеран живе у Києві й працює у Київському міському фонді соцзахисту осіб з інвалідністю. Дуже мріє повернутися на Південь країни — у рідний нині окупований Приморськ. Головне, щоб закінчилась війна.

Микола, 77 років

Микола разом із дружиною проживали у смт Дробишеве на Донеччині, коли почалась повномасштабна війна. Займались сільським господарством. У травні 2022 року на подвір’я їхнього будинку прилетів снаряд, унаслідок чого Микола отримав мінно-вибухову травму та втратив ліву ногу. Попри вік і ампутацію Микола намагається жити активно — так він звик упродовж життя. За грантовою програмою чоловік розпочав вторинне протезування (заміна куксоприймача), щоб протез відповідав змінам у тілі та й надалі забезпечував йому свободу руху. «Ми хоч і пенсіонери, але діти та внуки не дають нам сидіти на місці», — жартує подружжя.

Руслан, 33 роки

Руслан служив у Національній поліції України рідної Одещини з 2014 року. З початком повномасштабної війни він долучився до бойового підрозділу, сформованого з працівників поліції. У травні 2025 року захисник зазнав тяжкого поранення поблизу міста Торецьк на Донеччині внаслідок влучання FPV-дрона. Через отримані травми йому ампутували праву руку та ногу. Це перше протезування Руслана — за грантовою програмою він проходить протезування нижньої кінцівки та вірить, що це його шанс повернути втрачену мобільність.