Чекати на звістку від рідних з війни — це переживати бурю емоцій: від зневіри до надії, і навпаки. Втім часто жінки залишаються наодинці зі своїми переживаннями — через упереджене ставлення суспільства та нерозуміння глибини проблеми: невизначена втрата — це травма.
Щоб розповісти про досвід жінок, які проживають невизначену втрату, коли їхні рідні або близькі зникли безвісти на війні або в полоні, благодійний фонд Future for Ukraine спільно з продакшн-студією Luminance зняли короткометражне соціальне відео “Невизначена втрата — це травма” та вже презентували його на соціальних платформах.
Відео створено за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
У кадрі — різні покоління жінок в очікуванні дзвінка від дорогої серцю людини. Їх пов’язує спільний біль та емоційні гойдалки — від надії до зневіри, в цьому стані вони живуть місяцями та навіть роками.
На думку режисера Дениса Стегнія, відеоролик задумувався не як фільм зі щасливим фіналом, а як такий, що дає надію та має приводити до позитивних змін.
Денис СтегнійМи звертаємося до жінки, яка живе в невизначеності, і говоримо світові про те, що болить саме їй. І тому очікувані емоції після перегляду — це щось катарсистичне, де є сум, але присутня і надія, де є втома, але відчувається і натхнення та бажання щось змінювати на краще
Відео створено англійською мовою, щоб привернути увагу ширшої аудиторії, зокрема міжнародної, та посилити голос українських жінок.
Поділіться відео у своїх соцмережах — поширюйте інформацію про травму невизначеної втрати, це допомагає руйнувати стигми у суспільстві та є реальною підтримкою для тих, хто чекає.
Навіть попри сумну статистику в Україні, а це десятки тисяч родин, чиї рідні зникли безвісти або в полоні, невизначена втрата досі залишається поза суспільною увагою.
Причиною є недовіра людей до психотерапії, упередження та банальне незнання, куди можна звернутися по допомогу, якщо самій важко справлятися. Саме тому, адвокація — це частина роботи нашого проєкту GIDNA, що надає психологічну підтримку українкам, які постраждали від наслідків війни.
Наталія Присяжнюк, психотерапевтка проєкту GIDNA. Існує дуже поширена стигма в суспільстві, яка не дає жінці звертатися в терапію: “Мені ніхто не допоможе, я нікому не потрібна зі своїм горем”. Але коли жінка таки наважується та приходить в проєкт, ми знаходимо багато болю для роботи. Постійна напруга та емоційні гойдалки проявляються соматично в тілі та впливають на загальний психоемоційний стан. Тому, в першу чергу, ми працюємо із зовнішніми проявами. Потім починаємо вибудовувати внутрішні опори, які були зруйновані
Вона також додає, що завдяки систематичній роботі з фахівцем у терапії жінки часто зізнаються, що знову починають цікавитися чимось новим: починають вишивати, записуються на танці, шукать нові знайомства, де діляться спільним досвідом. І це дає їм ресурс, дає підтримку.
Як зазначає Анна Грубая, керівниця проєкту GIDNA, вже понад 110 жінок, отримали кваліфіковану психологічну допомогу за напрямком “Невизначена втрата”, а також жінки, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК).
За умовами програми кожна жінка має право на 16 безоплатних індивідуальних сесій з психологом, а далі може перейти в групову терапію на невизначений термін. Щоб отримати безоплатну кваліфіковану допомогу психолога вже зараз, заповніть заявку на сайті проєкту.
Матеріал створено БО «БФ «Майбутнє для України» завдяки підтримці Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
Зміст матеріалу є відповідальністю БО «БФ «Майбутнє для України» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
