Що відчуває жінка, яка чекає на чоловіка, брата чи сина з полону? Або на бодай якусь звістку, бо він — безвісти зниклий. Цей біль кожна проживає по своєму, а більшість наодинці. Адже досі травма невизначеної травми залишається малообговорюваною у дискурсі війни та її наслідків.
Тим часом понад 70 тисяч українців вважаються зниклими безвісти, близько 8000 офіційно в російському полоні станом на червень 2025 року. Про це повідомив Уповноважений із питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артур Добросердов, в інтерв’ю «Укрінформу».
Їхні рідні роками живуть у невизначеності — між надією та розпачем.
Саме ці переживання стали основою нашого нового відеопроєкту з Luminance Production — «Невизначена втрата — це травма», що реалізується за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Відео буде доступне українською та англійською мовами, щоб привернути увагу міжнародної спільноти до досвіду українських жінок, які живуть у стані невизначеності.
У центрі історії — внутрішній стан героїнь: від апатії й тьмяної надії, до гніву, емоційного зриву та знову тиші. Абстрактна кімната. Промені сонця на стіні. Телефон на столі. Поки світ за вікном рухається далі, її внутрішній час ніби завмер в очікуванні.
Автори використали художній прийом «одна ситуація — різні героїні», щоб показати, що невизначена втрата — це травма різних поколінь: матерів, сестер, доньок, об’єднаних спільним досвідом.
Світло та звук у кімнаті також резонують з хитким внутрішнім станом героїнь: від яскравих спалахів до майже згаслого мерехтіння, від ледь чутного шепоту до різких високих тонів.
Денис Стегній, режисер, «Те, що проживають наші героїні в кадрі — це збірний образ десятків історій реальних жінок, які чекають на звістку про рідних, які зникли безвісти на війні. Художня метафоричність потрібна, аби відео не ретравматизувало жінок, які переживають цей досвід, а у західної аудиторії не викликало втому або враження «ще один ролик про жахіття далекої для нас війни»
Важливо, що фінал ролику не дає швидких відповідей, але наголошує на цінності людини в першу чергу. Я — Гідна підтримки та допомоги! І це ключовий меседж, який має стати рушійним фактором для жінок звернутися на проєкт.
Антоніна Сотник, продюсерка проєкту «Це ролик про підтримку. Ми хочемо, щоб більше жінок дізналися про GIDNA та звернулися по допомогу. Щоб відчули — вони не самі, і є місце, де їхні почуття важливі»
Це вже друга спільна робота Future for Ukraine та Luminance Production після “Маніфесту сильних” — відео про досвід людей після ампутацій. Дякуємо партнерам за професійний підхід і можливість говорити про суспільно важливі теми мовою кіно.
Стежте за оновленнями, ми обов’язково повідомимо про реліз відео на сайті та в соціальних мережах.
Матеріал створено БО БФ «Майбутнє для України» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
Зміст публікації є відповідальністю БО БФ «Майбутнє для України» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
