Якби ви поспілкувалися з Дімою, ви б точно здивувалися його оптимізму та легкості. Адже з моменту поранення військовому довелося пережити багато болю, страждань та прийняття себе після ампутації. Перші місяці численних операцій були пеклом для Дмитра, а від болю рятувало лише сильне знеболювальне.
Але будь-який ураган колись вщухає, і лише найсильніші підіймаються та йдуть далі. Таким є наш Дмитро Колесник, військовослужбовець ЗСУ, який втратив обидві ноги в боях поблизу села Урожайне на Покровському напрямку у квітні 2023 року.
Зараз Дмитро проходить протезування та реабілітацію у клініці Medical Center Orthotics & Prosthetics у США, знімається в головній ролі у документальному фільмі “Сталеві” та має безліч планів на майбутнє. Неймовірну історію бійця, який став учасником програми “Протезування українців” від фонду FFU, читайте у нашій розповіді.
Дмитро з Кривого Рогу. Служив за контрактом у Національній гвардії України. Коли почалася повномасштабна війна — чоловік перевівся до батальйону оперативного призначення (БОП), щоб збивати ворожі дрони над своїм містом.
“Потім командир вирішив їхати на фронт і забрав мене з собою. Під кінець відпустки мені подзвонили та сказали: “Тепер ти мінометник”. Так я потрапив на нуль, на Покровський напрямок”, — розповідає захисник.
Військовий пригадує, що період з вересня по листопад 2023 був легким. Росіяни запускали переважно розвідувальні дрони, без інтенсивних обстрілів. Але коли Дмитро повернувся після ротації за три місяці — це була інша війна.
“Вийти з бліндажа було неможливо — тебе відразу знаходить дрон і накриває боєприпасом. Хоч було дуже важко, ми все одно стріляли та вели контрнаступ, в нас не було виходу. Ми тоді тримали оборону села Урожайне на Покровському напрямку”.
У квітні Діму з побратимами відправили на нуль для термінової заміни складу. Дорогою назад хлопці отримали по рації сигнал: “За вами дрон, буде скид!”.
“Я відчув удар під собою. Відкриваю очі — шалений приток адреналіну, страх, навколо мене нікого. Я намагаюся вилізти з джипа, та раптом розумію: щось не так з ногами. Товариш дістав мене та відтягнув у бік лісосмуги. Я пам’ятаю кадри, як горіло наше авто і моя ліва нога…. Уся посічена та лежить на правій, ніби ганчірка”.
Дмитро розповідає, що побачив у повітрі дрон, готовий скинути ще один боєприпас. Чоловік вдав ніби мертвий, дрон трохи покрутився та скинув вибухівку ще раз на джип наших військових. “Це були 15 хвилин страху та відчаю наодинці”, — з жахом пригадує захисник. Та раптом на горизонті з’явилась “мотолига” (БТР), їх побачили. Коли наші хлопці вкладали важко пораненого Дмитра на ноші, він кричав від болю та зневоднення, а потім просто відключився.
Дмитро Колесник отямився вже у лікарні у Покровську, без лівої ноги.
“Це був стан шоку. На мені скрізь трубки, я не можу розмовляти та навіть не пам'ятаю, хто я. Тоді мене охопив відчай: кому я потрібен такий?” — розповідає чоловік.
Бійця заспокоювало лише те, що права нога більш-менш вціліла. Але її стан був дуже тяжким, подрібнені кістки та порвані тканини не давали загоїтися лівій. Єдиним виходом була ампутація до коліна, інакше, через сильне інфікування, Дмитру загрожувала смерть.
“Я плакав, кричав від болю, багато чого не пам’ятаю, але досі не знаю, як витерпів ті страшенні муки. Кохана була завжди поруч, постійно підтримувала мене”.
У лікарні військовий перебував більшу частину часу на сильних знеболювальних. Після ампутації Дмитра перевезли до Центрального госпіталю МВС. Але стан його не покращувався. Повторна операція на правій нозі показала, що кістка всередині гниє, і потрібна негайна реампутація.
“І знову два тижні пекельного болю, від якого ніщо не рятує. У мене почалися панічні атаки. Морально я був на самому дні. Але за місяць після операції біль майже зник. Я вже міг торкатися та натискати на ампутовану кінцівку. Почав тренуватись”.
За тиждень фізичних тренувань Діма міг стояти вертикально на обох кінцівках, а за два — повертатися на лівий бік, що хвилювало чоловіка найбільше, а ще — тримати рівновагу та ловити м’яч і не падати.
Незабаром, як тільки Дмитро пережив найтемніші часи, його життя круто змінилось.
“Я стільки встиг зробити після ампутації, чого не робив за 30 років життя! Я став головним героєм документалки “Сталеві”, переборов страх і почав плавати. Після дня зйомок в басейні в мене зникли фантомні болі в нозі. Тепер хочу такі ж круті протези, як у Влада Курілова, учасника програми протезування від фонду FFU. Вони — мій ключ до повноцінного життя!”
Зараз Дмитро проходить протезування та реабілітацію у клініці Medical Center Orthotics & Prosthetics у США та активно тренується ходити на нових біонічних протезах.
Дорогою з України до Америки у житті Діми сталося ще одне “вперше” — перша подорож літаком! Попереду у військового багато планів — продовжити акторську кар’єру, відкрити власну справу, а ще бути суперлюдиною, що ходить босоніж по склу та у капцях взимку 🙂 Життя після протезування тільки починається. Варто лише не здаватись!
Ми дякуємо клініці протезування та реабілітації MCOP за можливості для наших героїв жити активно та будувати своє майбутнє навіть після страшних травм на війні.
